я не знаю солодших місць

понад сад де хотіла вмерти
ти приходиш до мене гість
в сад уперше у сон вчетверте
і сорочка стає тісна
запах поту не страх а досвід
все пронизливіша весна
відчуває тебе на просвіт
раптом срібне і золоте
вислизає сльозою з вени
і з безодні росте святе
тіло вічнозелене
доки пташка гусне у рукаві
я збираю яблука в голові
ти ж даруєш яблукам і мені
письмена і пісні

Марианна Кияновская
2015