прямохотіння мати себе прозору
чаша містерій повна як тінь листка
я не зникома просто уже тонка
жили набухнуть кров потече із рани
стане повітрям тихе густе багряне
ти запитаєш хто я у тілі мови
я солонаве тепле щемке раптове
Марианна Кияновская
2015
Комментариев нет:
Отправить комментарий